У закутках жіночої душі
Лежать туманні,загадкові далі.
Зумієте дібрать до них ключі-
Побачите і радощі й печалі.
Не стане жінка сльози марно лить,
Якщо в родині лад,здорові діти...
Хіба оце не є щаслива мить?
Ну як, скажіть, душі тут не радіти?
Та інколи, буває заболить,
У грудях біль пече і не зникає.
Не хочеться в такі хвилини жить
Та живемо, бо тіло не вмирає.
Не смійте душу бідами ятрить!
Подайте жінці руку допомоги!
Вона у грішний світ прийшла любить,
То ж їй коханням вимостіть дорогу.
У закутках туманні, загадкові далі.
Ви доберіть до них такі ключі,
Щоб на замок замкнути всі печалі.
Світлана Богун
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.